оріджинал - Blog Posts

Стара замальовка

Хлопчина спритно переплигнув через низьку огорожу, за якою зеленіли хащі. Ці алхіміки завжди понасаджають найрізноманітнішого, що й не пролізеш, навіть – і особливо – коли потрібно. Він хвацько перебрав кілька дзвоників рукою та прикусив губу: геть не любив гасати всіма «клятими пахнючками», виходячи потім із листям та комахами десь на маківці. Був варіант ще пролізти у формі, але зараз за таке пані Ліз могла б дати смачного стусана, тому й не розглядав можливість перетворення взагалі. Довго думати теж не міг: шум дзвоників дратував усіх, особливо лісних духів, яких розвелося – не перелічити. Мусив лізти фіолетовим чагарником десь на окраїні насаджень, старався не топтати – був обережний. Хлопчина взагалі був добрим та невпевненим у собі, часто не міг вирішити, завжди щось здавалося неправильними, а значить – могло комусь нашкодити.

- Трясця! – комір зачепився за гостру гілку, відчутно тріснула тканина, - Та щоб тобі добре жилося, - незадоволено пробурчав, але не зупинився і проліз далі, забираючи від обличчя підозріле трикутне листя.

Шлях займав, як завжди, три падіння на коріння та двічі попсований одяг: комір та рукав (частіше – правий). Вже виходячи на світлу галявину, де виднілося підніжжя вежі із міцними залізними дверима, він випростався та спробував стряхнути усе зайве, змушуючи кишені гучно брязкати.

- Курво, хлопче, та коли ти вже звідсіля вибересі! – розлючено пролунало десь над головою. Із маленького заглиблення над брамою вилізли спочатку кам’яні ноги, які більше нагадували ноги людського малятка. Потім – дивний комбінезон, що кумедно обтягував круглий наче м’яч живіт. – День, гану поможи мені звідси вибратися, - попросив горгулія, намагаючись дістати з отвору голову. Хлопчина не пішов, знав, товариш завжди попросить, а як тільки спробує допомогти – отримає старою газетою у чоло та гучний сміх, що радше нагадував скрип.

- Та ти й сам справишся, Міре , - він нахабно спробував примоститися на пеньку, який змайстрував для нього горгулія. Не зізнавався, але все ж імпровізований стільчик з’явився після четвертої зустрічі, а шостої – і м’яка ковдра у маленький різьбленій скриньці поруч.

- Та ти! Та ти! Нестерпне хлопчисько! – горгулія нарешті витяг свою голову із гострими великими вухами, що постійно стирчали вверх, лиш під час сну згортаючись – Ден готовий поклястися, що вперше таке бачив – наче рулети, міцно притискаючись до голови. Виглядав Мір тоді як дуже бридке яйце, з чого хлопчина часто кепкував.

- Як завжди маєш чудову зачуску! – рудий вправно відхилився від ляпаса та дістав скриньку діагоналлю в два його пальці, звідти полилося знайоме сріблясте світло, з’явилася сіра м’яка ковдра, - І як тільки вони запихають у неї речі? – нахилив голову вправо та постукав по низу скриньки, намагаючись змусити чари швидше працювати.

- А ти ще більше стукай – може по голові прилетить і дізнаєшся, - Мір у той час зручно вмостився у своєму заглибленні. З його маленьким зростом, а був він рівно вдвічі коротший перевертня, це не складало проблеми. Підліток нарешті вмостився та підтягнув пістряві гетри якомога вище. Невідомо, як йому взагалі прийшла ідея їх носити, але одного разу просто приніс одні у чорні та червоні смуги, за тиждень – виділив для гетр та гольфів окрему шафу. Та й що там, його завжди вважали диваком, все ж хлопчина, який з’явився нізвідки, отримав прочухана від професорки Ліз, а потім і потрапив до неї в помічники: так мав і хліб, і до хліба. Старався, хоча й роботи було багато: коли з поганого настрою чарівниці, коли й по-справжньому навалювалося купа всього. Зазвичай це був липень, бо саме тоді поверталися до вежі на тижневі зібрання. Ден досі не тямив, як вони усі в цій кам’яній трубі поміщаються, напевне, як і ковдра в скриньці – Магія.

- Щось ти сьогодні не надто балакливий, - зауважив горгулія, підпираючи рукою темне підборіддя, темніше за усе інше тіло. Вочевидь, майстер-відьмак хотів там ще й бороду наліпити та кинув на півдорозі, - Зазвичай вже верещиш гучніше тих півнів.

- Та і не мовчу я! – голосно вигукнув та обурено скривився, проте буквально за мить спокійно продовжив, - У пані Ліз сьогодні зустріч із якоюсь мандрівницею та відьмою, мабуть, знову підемо кудись-далеко в пошуках артефактів. Ти ж знаєш, майстриня таке любить, а ще більше – пошматувати когось дорогою, - він звично потер руки, дістав із коричневого, неодноразово підшитого мішка пакунок у дві долоні довжиною, одну – шириною. У повітрі миттєво з’явився запах прянощів.

- Невже.. - Мір схвильовано нахилився вперед, мало не впав, але вчасно схопився за край заглиблення, недовірливо подивився, - Пиріжочок? – нетерпляче простягнув руки, подриґуючи ногами, - Дай-но! Дай, будь ласка!

😔😔😔

Я все ж виклала на АОЗ кілька замальовок-оповідань про фейрі. Не можу назвати їх кріпіпастою, але сподіваюсь, що вони вийшли хоч трохи моторошними та "нетутешніми" - якими й мають бути історії про справжніх фейрі.

Якщо в когось виникне бажання, то прочитати їх можна тут.

P.S: якийсь гість встиг поставити перший кудос, коли від публікації ще години не минуло. Це точно якась фейська магія.

Alice doodle / дудлик Алисы

// refers to #madnessgoreandmagic

As always, for some reason, closer to the night, inspiration came to me and I decided to make a doodle of this girl (and at the same time design her more accurately)

Alice is a close associate of the "Witches' Council" (now I'll have to write about it too… I'll do it below), and, as you can easily guess, she is also a witch.

A long time ago, hundreds of years ago, when Alice was still a child, her parents, mistaken for sorcerers, were killed by the "Holy Inquisition". Alice, in order to take revenge, makes a contract with the devil and sells her soul; in return, she receives the ability to "summon" various demonic creatures from hell. Thus, her formation as a witch took place.

By the way, her parents were indeed adepts of dark magic; however, they tried to protect her from this and didn't intentionally teach her this; however, Alice already had the makings of “summoning.”

She also learns about and joins the "Witches' Union" (I find this name strange, to be honest, but I couldn't think of anything better:D), the purpose of which is to "restore the former glory of witches (sorcerers/wizards)", and, partially resulting from this, the goal of opposing the "Holy Inquisition".

In "our days" the confrontation still continues; both "organizations" continue to sympathize, but already hidden from the eyes of ordinary, unsuspecting citizens.

Alice always walks around with a poker face and loves poker :D

She dresses in a gothic style, lives in the same gothic castle and has a bunch of servants of various types from creatures summoned by her. Rumor has it that no one has ever seen any emotion on her face; however, occasionally, you can catch in her gaze distant notes of regret from the very depths of the soul…

---

// относится к #madnessgoreandmagic

Как всегда, почему-то ближе к ночи ко мне пришло вдохновение и я решила сделать дудлик этой девчонки (и заодно задизайнить поточнее её)

Алиса - приближенная "Совета Ведьм" (придётся теперь и про него написать… сделаю это ниже), и, как несложно догадаться, тоже ведьма.

Когда-то давно, сотни лет назад, когда Алиса была ещё ребёнком, её родителей, приняв за колдунов, убивает "Святая инквизиция". Алиса, чтобы отомстить, заключает контракт с дьяволом и продаёт свою душу; взамен она получает способность "призывать" различных демонических существ из ада. Таким образом, произошло её становление, как ведьмы.

К слову, её родители и правда были адептами темной магии; однако они старались её оградить от этого и не учили её этому намеренно; тем не менее, у Алисы уже были задатки к "призывательству".

Также она узнаёт и вступает в "Союз Ведьм" (мне кажется это название странным, если честно, но я ничего лучше не придумала:D), целью которого является "вернуть былое величие ведьм(колдунов/волшебников)", и, частично вытекающая отсюда цель - противостояние "Святой Инквизициии".

В "наши дни" противостояние всё ещё продолжается; обе "организации" продолжают сощуществовать, однако уже в скрытом от глаз простых, ничего не подозревающих обывателей.

Алиса всегда ходит с покер-фейсом и любит покер :D

Она одевается в готическом стиле, живёт в таком же готическом замке и имеет кучу прислуги различного типа из призванных ею существ. Ходят слухи, что никто и никогда не видел проявления каких-то эмоций на её лице; однако, изредка, вы можете уловить в её взгляде далёкие нотки сожаления самой глубины души…